Головна | Про нас | Контакти |Русский
   :: Персоналии


Гетьман Скоропадський
Петро Павлович Скоропадський народився 16 травня 1873 року у Вісбадені (Німеччина) в сім'ї повітового предводителя дворянства. Походив зі славетного українського козацько-шляхетського роду, пов'язаного з родинами Апостолів, Бутовичів, Гамаліїв, Дуніних- Борковських, Кочубеїв, Миклашевських, Милорадовичів, Полуботків, Розумовських.
Дитячі роки провів у родинному маєтку в Тростянці на Полтавщині. 1886 року вступив до Петербурзького Пажеського корпусу, 1893 року закінчив його в чині корнета й став командиром ескадрону кавалергардського полку. З 1895 року – полковий ад'ютант, а 1895 – поручик цього полку. Брав участь у російсько-японській війні 1904-1905 рр. (командир сотні 2-го Читинського козачого полку Забайкальського козачого війська, а згодом – ад'ютант командувача російськими військами на Далекому Сході генерала Ліневича). Був нагороджений Георгіївською зброєю та багатьма орденами.
У грудні 1905 року імператор Микола II призначив П.Скоропадського своїм флігель-ад'ютантом і водночас командиром 20-го драгунського полку. У 1912 р. йому було присвоєно звання генерал-майора імператорського полку.
У жовтні 1917 року на З'їзді вільного козацтва делегати від п'яти українських губерній і Кубані обрали П.Скоропадського отаманом. Після революції 1917 року став на бік Центральної ради, брав участь в організації оборони України від наступу більшовицьких військ.
У березні 1918 року П.Скоропадський, не згодний із соціалістичним напрямом дій керівництва Центральної ради, організовує опозиційну «Українську Народну Громаду» і за погодженням з Німеччиною, з якою Центральна рада вступила в союз, здійснив переворот.
29 квітня 1918 року Всеукраїнський з'їзд хліборобів проголосив його гетьманом України й утворив Українську державу на чолі з ним, ліквідувавши Українську Народну Республіку. Під час свого правління П.Скоропадський прагнув зміцнити українську державність, запроваджував українські державні, культурні та наукові установи, вводив українську атрибутику. Проте йому не вдалося подолати більшовицьку агітацію та опозиційні настрої в суспільстві, зумовлені автократичними методами правління гетьманської влади й невирішеністю аграрного питання.
Гетьманський уряд, розуміючи роль культури у розбудові держави, створив цілу низку нових освітніх закладів та реорганізував систему навчання в старих. Було відкрито близько 150 нових україномовних гімназій, у Києві та Кам'янці-Подільському створено два нові університети, засновано Національний архів та Національну бібліотеку. 24 листопада 1918 року відбулося відкриття Української академії наук, президентом якої став В.І.Вернадський, а секретарем А.Ю.Кримський.
Проте гетьман марно намагався поєднати традиції козаччини з консервативним поміщицько-монархічним устроєм, а через антиукраїнські настрої в державному апараті не мав він належної підтримки і в національному питанні.
14 листопада 1918 року, намагаючись зберегти владу гетьман проголосив федерацію Української держави з майбутньою небільшовицькою Росією, що стало приводом до антигетьманського повстання 13 грудня. В Києві було проголошено Директорію.
Після повстання П.Скоропадський перебрався до Берліна, потім до Швейцарії, пізніше оселився у м.Ванзее поблизу Берліна. 1929 року брав участь в організації разом з В.Липинським «Українського союзу хліборобів-державників», пізніше – «Союзу гетьманців-державників». 1925 року заснував при Берлінському університеті Український науковий інститут.
Під час другої світової війни обстоював інтереси українців перед німецькою владою. Наприкінці життя намагався згуртувати українські сили в діаспорі навколо «Союзу гетьманців-державників».
16 квітня 1945 року під час бомбардування станції Платлінг поблизу Мюнхена був смертельно поранений і 26 квітня помер у шпиталі монастиря Меттен.
Похований у м.Оберсдорф (Німеччина) в родинному склепі Скоропадських.
У 2014 році відзначається 140-річчя від дня народження П.Скоропадського.



   © Кубань-Україна 2006-2013 Головна | Про нас | Контакти | Русский