Головна | Про нас | Контакти |Русский
   :: Персоналии


Євген Петрушевич – керманич Західноукраїнської Народної Республіки
Євген Омелянович Петрушевич народився 3 червня 1863 року у місті Буськ (нині Львівська область) в сім'ї греко-католицького священика. Батько був знавцем української історії й літератури, людиною широкого духовного кругозору, глибокої національної свідомості. Відповідно виховав своїх трьох синів.
Після закінчення Академічної гімназії поступив на навчання у Львівський університет на правничий факультет. Вже в студентські роки став одним із лідерів молодіжного руху, очолював «Академічне братство». Після отримання ступеня доктора права відкрив у місті Сокаль (нині Львівська область) адвокатську канцелярію. Виявив себе талановитим організатором суспільно-політичного й культурно-освітнього життя у віддаленому від галицької столиці повіті. Був головою повітової «Просвіти». Закладав мережу її осередків у регіоні, заснував повітову ощадну касу. Як адвокат здобув прихильність широкого загалу населення професійним захистом від свавілля властей. Із утворенням 1899 року Української національно-демократичної партії став її активним членом.
На перших (після прийняття в Австро-Угорщині демократичного закону) виборах до парламенту 1907 року його було обрано послом від великої виборчої округи Сокаль – Радехів – Броди (нині міста Львівської області). У 1908 році переніс адвокатську канцелярію до міста Сколе (нині Львівська область), де невдовзі став посадником міста, а у 1910 році його від Стрийської виборчої округи було обрано послом до Галицького сейму у Львові. Протягом двох років як провідний діяч Українського сеймового клубу очолював боротьбу галицьких послів за новий виборчий закон, який, врешті-решт, було ухвалено.
У 1916 році у розпал Першої світової війни замінив К.Левицького на посаді голови української парламентської репрезентації, очолив боротьбу на захист інтересів українства.
З 19 жовтня 1918 року – президент Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), а з 9 червня 1919 року отримав диктаторські права, які означали сумісництво обов’язків президента й голови уряду республіки.
Опинившись в еміграції продовжував боротьбу за відновлення незалежності ЗУНР на міжнародній арені.
У травні 1923 рку змушений був розпустити уряд ЗУНР в екзилі й ліквідувати дипломатичні представництва та місії за кордоном, переїхав у Берлін, де продовжив дипломатично-пропагандистські акції на захист українського народу, розповсюджував ноти протесту проти діяльності польських окупаційних властей, надсилав заяви до Ліги Націй, видавав газету «Український прапор», надавав морально-політичну підтримку інтернованим частинам Галицької армії у Чехословаччині.
У похилому віці Є.Петрушевич співпрацював з Українським Національним Об’єднанням (УНО), іншими емігрантськими організаціями.
Коли у вересні 1939 році Німеччина напала на Польщу, надіслав уряду Гітлера протестний меморіал.
Помер у Берліні, похований на берлінському цвинтарі римо-католицької катедри св. Ядвіги представниками УНО, які згодом встановили на могилі пам’ятник.
Перепохований 1 листопада 2002 року у Львові на Личаківському кладовищі.
1 листопада 2008 року на Батьківщині Є.Петрушевича у місті Буськ на Львівщині було відкрито перший монумент Президенту ЗУНР.
У 2013 році відзначається 150-річчя від дня народження Є.Петрушевича.


   © Кубань-Україна 2006-2013 Головна | Про нас | Контакти | Русский