Головна | Про нас | Контакти |Русский
   :: Персоналии


Піонер комп’ютерної техніки – Віктор Глушков
Віктор Михайлович Глушков народився 24 серпня 1923 року у місті Шахти Ростовської області. У його батька-вчителя було багато книжок, журналів. Особливо захоплювався хлопець книжками з радіотехніки, фізики і математики. Ще в шкільному віці читав він ті книжки, за якими навчаються студенти вузів. Віктор любив сам конструювати різні прилади і цікаві «іграшки», його кімната нагадувала майстерню. Сам змонтував радіоприймач, а також сконструював самохід на колесах, яким керував на відстані за допомогою радіопристрою. У цей час хлопцеві було 13 років. Йому передрікали майбутнє радіоінженера.
Після закінчення середньої школи юнак вступив до Новочеркаського політехнічного інституту. Але почалася Велика Вітчизняна війна 1941-1945 рр. Через надто слабкий зір Віктора Михайловича не взяли в ряди Червоної Армії. Разом з іншими трудівниками він копав окопи, працював на шахті, на колгоспному полі тощо. І завжди в його рюкзаку було 2-3 книжки. Кожну вільну хвилину використовував для роботи над собою. Під час війни юнака спіткало велике горе: на тимчасово окупованій території фашисти розстріляли його матір – учительку й депутата.
У 1946 році В.Глушков закінчив Новочеркаський політехнічний інститут, а в 1948 році без відриву від виробництва – механіко-математичний факультет Ростовського університету. Його направили викладачем у Свердловськ. Там молодий інженер почав працювати над питаннями механізації й автоматизації виробничих процесів у шахтах гірничодобувної промисловості. З того часу і почав торувати нові шляхи у розвитку техніки швидких обчислень.
Потребу в прискоренні різних обчислень все більше відчували люди багатьох професій – інженери, архітектори, хіміки, метеорологи, економісти та ін. Виконувати необхідні обчислення за допомогою самих рахівниць, логарифмічних лінійок, спеціальних таблиць і найдосконаліших арифмометрів ставало все важче. Виникла гостра потреба далі розвивати і вдосконалювати обчислювальну техніку, автоматизувати її. Без створення швидкодіючих електронно-обчислювальних машин (ЕОМ) неможливо було розвивати й саму кібернетику як науку про управління виробничими процесами.
1956 року при Інституті математики Академії наук УРСР було організовано лабораторію обчислювальної техніки. На той час доцент і завідуючий кафедрою теоретичної механіки Уральського лісотехнічного інституту, кандидат фізико-математичних наук В.Глушков захистив дисертацію на вчений ступінь доктора математичних наук. У ній молодий вчений розв’язав одну з найскладніших алгебраїчних задач, яку поставив відомий німецький математик Д.Гільберт і над якою безрезультатно працювало немало алгебраїстів.
Віктор Михайлович успішно пройшов конкурс і зайняв посаду завідуючого лабораторією обчислювальної техніки. У 1957 році лабораторію було реорганізовано в Обчислювальний центр АН УРСР. На той час його керівник був уже професором, а 1961 року його обрано академіком Академії наук СРСР.
Фронт робіт, спрямованих на розвиток кібернетики, обчислювальної техніки, швидко розгортався. На базі Обчислювального центру 1962 року було засновано Інститут кібернетики АН УРСР, директором якого й став Віктор Михайлович. За цикл робіт з теорії цифрових автоматів, опублікованих у 1960-1962 pp., він 1964 року був удостоєний звання лауреата Ленінської премії. Того ж року його обрано академіком Академії наук СРСР.
Теорія цифрових автоматів обґрунтовувала принципи поєднання ЕОМ з іншими технічними пристроями, що відразу відкрило шлях до створення автоматизованих систем управління (АСУ). За цикл робіт з теоретичної кібернетики В.Глушкова 1967 року нагороджено орденом Леніна, а Президія АН СРСР відзначила ці роботи премією імені О.М.Крилова.
Під керівництвом В.Глушкова в Інституті кібернетики АН УРСР конструюються і будуються експериментальні зразки найрізноманітніших обчислювальних машин. Ними користуються економісти, плановики, техніки, біологи, лікарі, метеорологи та інші спеціалісти, робота яких пов’язана з розрахунками. Тоді малогабаритні ЕОМ можна побачити в державних установах, конторах великих радгоспів, колгоспів тощо.
За шість років лабораторія обчислювальної техніки, де під керівництвом В.Глушкова працювало всього 60 чоловік, виросла в Інститут кібернетики АН УРСР, у якому тепер працює майже чотири тисячі чоловік. За великі успіхи у розвитку кібернетичної науки і підготовку висококваліфікованих наукових кадрів інститут 1969 року нагороджено орденом Леніна.
За розробку і впровадження АСУ радіотехнічними та іншими підприємствами України групі працівників Інституту кібернетики АН УРСР 1970 року присуджено Державну премію Української РСР.
Автоматизовано, наприклад, виплавку сталі на одному з металургійних заводів Дніпродзержинська, на заводах хімічної, паперово-целюлозної, суднобудівної промисловості, роботу електростанцій різних типів та багатьох інших виробничих комплексів.
Обґрунтований В.Глушковим принцип конструювання ЕОМ збільшує обсяг пам’яті машини, удосконалює її «мову», що забезпечує спілкування машини з людиною. Створено машини, які перекладають з однієї мови на іншу, розшифровують стародавні рукописи тощо.
В.Глушков – невтомний творець і палкий пропагандист, активний організатор кібернетики як науки. Він – віце-президент Академії наук України, член ЦК КП України і депутат Верховної Ради СРСР. За видатні досягнення у розвитку радянської науки Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР 1969 року йому присвоєно почесне звання Героя Соціалістичної Праці.
Міжнародна популярність Інституту кібернетики Української РСР величезна. Наприклад, 1969 року В.Глушков, як його директор, одержав понад сто запрошень прочитати лекції з різних питань кібернетики.
Академіку Глушкову належить понад 400 праць, з них – 10 спеціальних монографій. Вчений виїжджав читати лекції науковцям і студентам Нью-Йорка, Токіо, Лондона, Мехіко та інших зарубіжних країн.
Московський фізико-технічний інститут відкрив при Інституті кібернетики АН УРСР свою кафедру й запросив Віктора Михайловича керувати її роботою. Після закінчення третього курсу студенти Московського фізико-технічного інституту приїжджають до Києва і відвідують лекції на цій кафедрі. В.Глушков виховав багато молодих талановитих учених, яким передав не тільки любов до кібернетики, а й творчий запал і прагнення плідно використати досягнення цієї науки на благо і щастя радянського народу.
Помер В.Глушков 30 січня 1982 року у Москві.
У 2013 році відзначається 90-річчя від дня народження видатного математика і кібернетика.


   © Кубань-Україна 2006-2013 Головна | Про нас | Контакти | Русский