Головна | Про нас | Контакти |Русский
   :: Реклама
   :: Новини

22.01.2014
День Соборності та Свободи України

22 січня Україна відзначає День Соборності та Свободи. Ця дата увійшла в історію Української держави на знак проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки в 1919 році, які на той час існували окремо. Подія мала велике політичне та історичне значення для українського народу.
Офіційно в Україні День соборності почали відзначати з 1999 року після підписання Президентом України відповідного указу.
Ідея соборності бере свій початок від об’єднання давньоруських земель навколо князівського престолу в Києві, а її філософське коріння сягає часів Візантії. Протягом віків її практичним втіленням займались українські гетьмани Богдан Хмельницький, Петро Дорошенко, Пилип Орлик. У ХVIIІ – початку ХХ ст., коли українські землі входили до складу сусідніх держав, ця ідея знайшла своє відображення у працях кращих вітчизняних мислителів, оскільки для боротьби за свої національні інтереси Україні була вкрай важливою територіальна єдність.
Після революційних подій в Росії, 7 листопада 1917 року була проголошена Українська Народна Республіка (УНР), до складу якої увійшло 9 українських губерній. Під впливом цих подій в жовтні 1918 року у Львові представники західноукраїнських політичних партій створили Українську Національну Раду, а 19 жовтня того ж року було проголошено утворення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). Відтоді між урядами УНР і ЗУНР велися переговори про втілення ідеї соборності.
В результаті цих перемовин було досягнуто згоди щодо об’єднання двох республік в одну державу.
Проголошення злуки було призначено на 22 січня 1919 року і цей день проголосили всенародним і державним святом. День видався погідний та гарний, з легким морозом. Київ був прикрашений національними синьо-жовтими прапорами, гербами. О 09.00 годині ранку в усіх церквах відправляли богослужіння. Головні торжества проголошення злуки проходили на Софійській площі. При вході з вулиці Володимирської на Софійську площу було зведено тріумфальну арку, прикрашену старовинними гербами. Рівно о 12.00 годині розпочалася урочиста церемонія проголошення Акта злуки. На масовому вічі посол Західноукраїнської Народної Республіки Л.Цегельський передав грамоту Національної Ради «Про об’єднання Західноукраїнської Народної Республіки з Великою Східною Україною» голові Директорії (найвищий державний орган влади УНР) Володимиру Винниченку.
Акт Злуки (об’єднання) українських земель було засвідчено Універсалом про об’єднання УНР і ЗУНР в єдину Україну.
Століттями розірваний український народ возз’єднався на своїй землі в єдиній Українській державі.
Відповідно до Указу Президента України від 30 грудня 2011 року, щорічно 22 січня в державі відзначається День Соборності та Свободи України.

27.12.2013
ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ № 1

Міжнародна асоціація україністів, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Е. Рильського НАН України, Краснодарська крайова громадська організація «Співдружність Кубань – Україна», Міжреґіональна громадська організація «Наукове товариство україністів ім. Т. Г. Шевченка» та Кубанське відділення Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка повідомляють, що 17–18 травня 2014 р. в Краснодарі (Росія) відбудеться Десята міжнародна науково-практична конференція «Кубань – Україна: питання історико-культурної взаємодії», присвячена 200-річчю з дня народження Т. Г. Шевченка.
На конференції заплановано розгляд таких питань:
1. Актуальні проблеми сучасного шевченкознавства.
2. Шевченко та Росія. Шевченко та Кавказ. Шевченко та Кубань.
3. Українська колонізація Кубані наприкінці XVIII – поч. XX ст., проблеми сучасної міграції.
4. Українські витоки чорноморського та кубанського козацтва.
5. Життя українського етносу в полі етнічному середовищі, еволюція українських культурних традицій на Кубані та форми їх асиміляції.
6. Україна в долях і творчості кубанців, Кубань в українській літературі та мистецтві.
7. Наукові та культурні зв’язки України з Кубанню раніше й тепер.
8. Українська кубанська діаспора за кордоном.
9. Історіографічні та джерелознавчі аспекти дослідження історії Кубані.
VIII випуск збірника «Кубань – Україна: питання історико-культурної взаємодії», в якому публікуватимуться матеріали конференції 2014 р., буде опублікований до початку роботи форуму.

Вимоги до оформлення матеріалів:
Статті та повідомлення для формування збірника та програми конференції надаються до 15 лютого 2014 року.
Максимальний обсяг матеріалів: 12 сторінок – для статей і 6–9 – для повідомлень; гарнітура – Times New Roman; кегль – 12; інтервал – одинарний; поля: ліве – 3 см, верхнє – 2 см, нижнє – 2, 5 см, праве – 1, 5 см.
Бібліографічні посилання повинні містити вказівку на конкретне першоджерело. Бібліографічний список подається в кінці статті в алфавітному порядку. Всередині статті в квадратних дужках зазначають порядковий номер або номер бібліографічної одиниці та конкретна сторінка в публікації або номер архівного аркуша (виділяються курсивом). Напр.: [1, л. 12 об.] або [15, с. 456] тощо. У збірнику прийнятий скорочений варіант бібліографічного опису (тобто без постановки тире між його складовими частинами та зазначення назви видавництва).
Відомості про автора повинні містити повне ім’я, по батькові та прізвище доповідача, відомості про його наукову ступінь, вчене звання, місце роботи, посаду, а також контактні телефони, електронну та поштову адресу.
Оргкомітет конференції та редакційна колегія збірника залишають за собою право вносити правки згідно вимог сучасного правопису.
Матеріали та заявки на участь у конференції надсилати до оргкомітету на електронну адресу: kroje@mail.ru або: visnik@rambler.ru. Запрошення для очної участі в конференції будуть надіслані лише авторам матеріалів, що найбільше відповідають завданням і цілям даного заходу.
Детальніше про конференцію та умови участі в ній можна дізнатися за електронною адресою kroje@mail.ru.
Конференцію заплановано провести у Прес-центрі Палацу спорту «Олімп», м. Краснодар, вул. Берегова, 144.

20.10.2013
28 жовтня – День визволення України від німецько-фашистських загарбників
1. Початок визволення України.
Восени 1942 року на Волзі в районі Сталінграда розпочалася одна з найбільших битв Другої світової війни. У результаті наступу радянської армії 19-23 листопада в оточенні опинилося 330-тис. німецьке угруповання. другого лютого 1943 року фашистські війська капітулювали. Перемога під Сталінградом відкрила можливість для наступу радянських військ в Україні.
18 грудня 1942 року фашистів вибили із с. Півнівка Міловського району (Луганщина). Того ж дня від нацистів звільнено ще декілька населених пунктів України. Першим районним центром, звільненим від окупантів, було м. Мілове. 1 066 солдатів і офіцерів загинули за визволення першого міста на українській землі.
Улітку 1943 року (5 липня – 23 серпня) радянським військам удалося завдати поразки гітлерівським арміям на Курській дузі. Загальний наступ під Курськом дав можливість визволити місто Харків (23 серпня 1943 року). Уперше за всю історію Другої світової війни Москва салютувала визволителям українського міста. Почався загальний наступ, який мав на меті повністю звільнити Україну від німецько-фашистських загарбників. Першим етапом цього плану стала підготовка до визволення Лівобережної України.
Протягом серпня – вересня 1943 року від німців звільнено Лівобережжя з його промисловим серцем – Донбасом. Операції на території Лівобережної України відбувалися в досить важких умовах. Відступаючи, нацисти в безсилій люті теж застосували тактику «випаленої землі» - знищували все, передусім промислові об’єкти й матеріальні цінності, які не можна було вивезти до Німеччини. У жовтні 1943 року радянські війська остаточно ліквідували німецькі плацдарми в районі Мелітополя та Запоріжжя й самі почали закріплюватися на правому березі Дніпра біля Києва та Кременчука. На черзі була операція з визволення столиці України.
2. Визволення Києва від німецько-фашистських загарбників.
«Східним валом» назвали фашисти укріплення на правому березі Дніпра. Тут їм удалося сконцентрувати значні військові сили, зокрема есесівські танкові дивізії «Адольф Гітлер», «Рейх» та ін. Командування вермахту розраховувало на те, що Дніпро як багатоводна річка з високим правим берегом стане надійним оборонним рубежем. «Радше Сонце впаде в Дніпро, ніж росіяни здолають Східний вал», - хвалькувато заявляв Гітлер.
Протягом жовтня 1943 року війська І Українського фронту під командуванням М.Ватутіна вели запеклі бої за розширення плацдарму на правому березі Дніпра в районі Букрина. Незважаючи на це, спроба розвернути наступ на Київ успіху не мала. На цьому напрямку ворог зосередив велику кількість військ, організував глибоку ешелоновану оборону й чинив запеклий опір. У ході Дніпровської наступальної операції виявилася слабка матеріально-технічна підготовка військ, не вистачало переправних засобів, незадовільно забезпечувалося прикриття наступальних частин. Учасник подій В.Астаф’єв (відомий радянський письменник) згадував у своїх щоденниках: «Двадцять п’ять тисяч входить у воду, а виходить на тому березі три тисячі, максимум п’ять. Через п’ять – шість днів усе це спливає. Уявляєте?»
Ураховуючи ситуацію, яка склалася в районі Києва, ставка Верховного головнокомандування та керівництво І Українського фронту прийняли рішення про перевезення наступальних сил на новий плацдарм у район Лютежа. Такого маневру фашисти не очікували. Після запеклих боїв 6 листопада 1943 року столиця України була повністю звільнена від німецько-фашистських загарбників. Перемога над ворогом мала широкий міжнародний резонанс. Після визволення Києва Лондонське радіо сповістило: «Взяття Києва радянськими військами є перемогою, яка має величезне не тільки воєнне, але й моральне значення... Німеччина чує похоронні дзвони. На неї насувається лавина». Гітлерівське командування за будь-яку ціну намагалося відбити Київ. Для цього на Київському напрямку були зосереджені значні танкові війська та моторизовані сили. 13 листопада почався німецький контрнаступ. Важкі бої тривали до 25 листопада. Гітлерівцям удалося захопити Житомир та Коростень. Командування І Українського фронту ввело в бій стратегічні резерви. Наприкінці грудня фашистів відкинуто від Києва, була звільнена територія, захоплена німцями напередодні. За Київську наступальну операцію 2438 воїнам присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Десятки тисяч воїнів одержали високі державні нагороди. 65-ом військовим частинам та 15-ом з’єднанням на честь визволення Києва надано назву «Київські».
У результаті успішних бойових дій радянські війська оволоділи на правому березі Дніпра територію площею близько 500 кв. км. Київська наступальна операція завершила корінний перелом у ході Другої світової війни й мала надзвичайний вплив на весь наступний характер воєнних дій.
3. Остаточне визволення території України від німецько-фашистських загарбників.
На вирішальному етапі битви за Україну радянські війська, зосереджені на теренах України, мали значну перевагу над ворогом. Так, у складі І, II, III та IV Українських фронтів налічувалося понад 2,3 млн. осіб, 28,8 тис. гармат і мінометів, 2 тис. танків і самохідних артилерійських установок (САУ), 2 370 літаків. Українські фронти, відповідно, очолювали відомі полководці (М.Ватутін, І.Конєв, Р.Малиновський, Ф.Толбухін).
Їм протистояло німецьке угруповання армій «Південь» (командувачі Е.Манштейн і В.Модель), яка налічувала 1,8 млн. солдатів і офіцерів, 16,8 тис. гармат і мінометів, 2,2 тис. танків і штурмових гармат, 1 460 літаків.
За 1944 рік на теренах України радянські війська здійснили 35 військових операцій, значна частина яких стала виявом найвищих зразків військового мистецтва.
24 січня 1944 року війська І та II Українських фронтів перейшли в наступ на Корсунь-Шевченківському виступі. Незважаючи на опір ворога, війська обох Українських фронтів 28 січня з’єдналися в районі м.Звенигородки. У «котлі» опинилися 10 гітлерівських дивізій, багато артилерійських, танкових і саперних частин, загалом майже 80 тис. солдатів і офіцерів.
На честь «Нового Сталінграда», як назвали Корсунь-Шевченківську операцію, Москва салютувала Українським фронтам 20 залпами з 224 гармат. Бойові частини, що відзначилися в боях, одержали почесні назви «Корсунських» і «Звенигородських».
Майже одночасно з Корсунь-Шевченківською операцією війська І Українського фронту розпочали наступальні дії на Рівненсько-Луцькому напрямку. Наступ радянських військ відбувався в складних умовах заболоченої місцевості та бездоріжжя. Велику допомогу радянським частинам надали партизанські загони О.Сабурова, О.Федорова, В.Бегми та ін. 2 лютого 1944 року звільнено від окупантів Луцьк і Рівне. У результаті наступу радянських військ визволено Проскурів, Тернопіль, Вінницю.
30-31 січня 1944 року війська III та IV Українських фронтів розгорнули наступ на Нікопольсько-криворізькому напрямку. Гітлерівське командування надавало великого значення збереженню під своїм контролем Нікополя та Кривого Рогу – районів, багатих на марганцеві та залізні руди. Війська генералів Р.Малиновського та Ф.Толбухіна раптовими ударами прорвали оборону німців і, переслідуючи частини вермахту, визволили Нікополь (8 лютого) та Кривий Ріг (22 лютого).
У березні – квітні 1944 року розпочався другий етап грандіозної битви на Правобережжі. Війська І Українського фронту з 4 березня по 17 квітня 1944 року здійснили Проскурівсько-Чернівецьку операцію, у результаті якої вороже угруповання було розколоте на дві частини. Радянські війська вийшли до передгір’я Карпат. 5 березня – 17 квітня 1944 року війська II Українського фронту в ході Умансько-Ботошанської операції розгромили VIII німецьку армію, вийшли 26 березня 1944 року до державного кордону СРСР і перенесли бойові дії на територію Румунії – країни-сателіта фашистської Німеччини. Війська III Українського фронту за підтримки сил Чорноморського флоту успішно здійснили Одеську операцію. 28 березня вони визволили Миколаїв, а 10 квітня – Одесу.
8 квітня 1944 року розпочалися бої за Крим. 11 квітня визволено Керч, 13 квітня – Сімферополь. 5 травня почався штурм севастопольських укріплень ворога. Особливо жорстокі бої розгорнулися на Сапун-горі. Після 9-го-динного штурму вона вже була в руках радянських військ. 9 травня 1944 року Севастополь звільнено від загарбників.
12 травня 1944 року Крим повністю визволили від фашистів. 17-та німецька армія втратила десятки тисяч осіб убитими та полоненими, майже всю бойову техніку.
Улітку 1944 року розпочався заключний етап визволення України від німецько-фашистських загарбників. 13-14 липня розгорнулися бої з угрупованням гітлерівських армій «Північна Україна» на Рава-Руському та Львівському напрямках. У результаті потужного наступу були оточені значні сили ворога під Бродами (Львівська область) – 8 дивізій чисельністю до 60 тис. осіб. У боях знищено понад 38 тис. гітлерівців, понад 17 тис. узято в полон. Серед розбитих сил вермахту була й дивізія СС «Галичина». У ході успішного здійснення Львівсько-Сандомирської операції (13 липня – 29 серпня 1944 року) була знищена група армій «Північна Україна». Війська II та III Українських фронтів унаслідок Яссько-Кишинівської операції (20-29 серпня 1944 року) розбили групу армій «Південна Україна».
У жовтні 1944 року в ході Карпатсько-Ужгородської операції завершилося визволення всієї території України: 27 жовтня був звільнений від окупантів Ужгород, а наступного дня – решта населених пунктів Закарпатської України.
4. Відзначення 28 жовтня у 2012 році.
Україна та український народ не забули своїх визволителів і щороку вшановує пам’ять героїв і загиблих у боях.
Зокрема, в усіх регіонах будуть здійснені заходи із вшанування ветеранів війни. Також передбачається провести урочистості з нагоди святкової події – збори та концерти, покладання квітів до меморіалів і пам’ятників.
У вищих навчальних закладах за участю ветеранів відбудуться науково-практичні конференції й семінари, а у загальноосвітніх школах та професійно-технічних навчальних закладах – тематичні уроки, лекції, бесіди з історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, організовуватимуться екскурсії до музеїв та походи місцями бойової слави.

10.10.2013
Щодо орієнтовної кількості жертв гітлерівського терору
в урочищі Бабин Яр у м. Києві (1941–1943 рр.)


Національний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр» (далі – Заповідник) створений Постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 р. № 308 „Про Державний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр» з метою вшанування та увічнення пам’яті жертв війни і політичних репресій.

Під час гітлерівської окупації м. Києва у 1941–1943 роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів окупантами мирного населення і радянських військовополонених, передовсім – євреїв та циган (за етнічною ознакою), а також партійних та радянських активістів, підпільників, членів Організації Українських Націоналістів (переважно членів ОУН А.Мельника), заручників, «саботажників», порушників комендантської години та інших осіб.
Встановлено, що страти у Бабиному Яру почалися 27 вересня 1941 р. – розстрілу піддавалися єврейські сім’ї, політпрацівники Червоної Армії, співробітники НКВС, затримані підпільники та ніші громадяни. Масові розстріли у Бабиному Ярі проводилися до звільнення Києва від окупації проводилися до звільнення Києва від окупації. Одночасно людей знищували у розташованому поруч із Бабиним Яром Сирецькому концтаборі (до 25 тис. жертв).
Серед каральних акцій у Бабиному Яру найбільші відомі:
– 29 та 30 вересня 1941 р. розстріляли близько 34 тисячі євреїв та громадян інших національностей (членів сімей тощо). Відповідно до статистичних даних окупаційної адміністрації, до 9 листопада 1941 р. чисельність розстріляних євреїв перевищила 55 тис.
–10 січня 1942 року страчено близько 100 матросів і командирів Дніпровського загону Пінської військової флотилії;
– у 1942–1943 рр. розстріляно понад 600 членів ОУН.
На сьогодні найбільш достовірною цифрою жертв Бабиного Яру вважається та, що оприлюднена на Нюрнберзькому процесі над головними військовими злочинцями – близько 100 тисяч осіб (згідно висновків спеціальної державної комісії для розслідування нацистських злочинів під час окупації Києва).

23.08.2013
День Державного Прапору України
День Державного Прапору України – державне свято України, яке відзначається щорічно 23 серпня. Свято встановлено в Україні «…На вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України…» згідно з Указом Президента України «Про День Державного Прапору України» від 23 серпня 2004 року №987/2004.

На честь свята відбувається здійснення комплексу урочистих заходів, зокрема проведення щороку 23 серпня о 9 годині офіційної церемонії підняття Державного Прапору України в містах Києві та Севастополі, обласних та районних центрах, інших населених пунктах України, за участю діячів науки та культури, представників міжнародних, громадських, релігійних організацій, політичних партій.
Звичайні громадяни України та діаспора, підприємства, державні установи й організації вивішують Державний Прапор України.

30.06.2013
День Конституції України

Джерелом права будь-якої держави є Конституція. Її ще називають Основним законом, який закладає підґрунтя організації та діяльності держави, формування у ній громадянського суспільства. Конституція – це своєрідний суспільний договір, у якому народ визначає основні напрями свого подальшого розвитку та існування, гарантії прав і свобод громадян у суспільстві.
28 червня в Україні відзначається державне свято – День Конституції України. Цього дня у 1996 році на ранковому засіданні Верховна Рада України прийняла новий Основний закон країни – першу Конституцію незалежної Української держави.
Спроби прийняти Конституцію в Україні робилися з перших років проголошення незалежності. У 1992-1993 роках під керівництвом Президента Леоніда Кравчука був напрацьований перший проект Основного Закону, проте він так і не був прийнятий.
8 червня 1995 року між гілками влади був підписаний Конституційний договір, на підставі якого мала бути розроблена Конституція. У 1996 році була створена спеціальна парламентська комісія під керівництвом депутата Михайла Сироти. 27 червня почався розгляд запропонованого документа у Верховній Раді.
Депутати працювали над проектом, залишаючись у сесійному залі всю ніч із 27 на 28 червня. Парламентарії врахували зауваження Президента України, а також підтримали всі спірні статті проекту – про державні символи України, про державну українську мову, про право приватної власності, після чого Основний Закон був остаточно затверджений.
Вважається, що прийняття Конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність, стало найважливішим кроком у забезпеченні прав та свобод людини, громадянина, сприяло подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені.
Відповідно до Конституції, день прийняття Основного Закону – 28 червня – є державним святом – Днем Конституції України.
В 2013 році відзначається 17-річниця Дня Конституції України.

29.04.2013
Шановні колеги!

Виходить у світ VII випуск збірника Кубань-Україна: питання історико-культурної взаємодії, присвячений цього року 150-річчя з дня народження видатного українського письменника, громадського діяча, вченого, педагога і просвітителя Бориса Дмитровича Грінченка (1863-1910).
Презентація збірки відбудеться 10 травня 2013 на Дев'ятій міжнародній науково-практичній конференції «Кубань - Україна: питання історико-культурної взаємодії» в Прес-центрі Палацу спорту «Олімп» за адресою: м. Краснодар, вул. Берегова, 144.
Детальніше про конференцію та умови участі в ній можна дізнатися за електронною адресою kroje@mail.ru.

27.02.2012

Народна улюблениця – Леся Українка

Леся Українка (справжнє ім’я – Лариса Петрівна Косач-Квітка) народилася 25 лютого 1871 року в місті Новограді Волинському на Житомирщині.
Мати поетеси – Ольга Петрівна Драгоманова-Косач – була відомою дитячою письменницею, яка творила під псевдонімом Олена Пчілка. Батько – високоосвічений поміщик, який дуже любив літературу і живопис.
Дитинство маленької Лариси пройшло на Волині. Навчалася вона у приватних вчителів разом зі своїм братом Михайлом. В чотири роки вміла читати, а в шість – вишивати.
Першу поезію під назвою «Надія» написала у 1879 році, коли дізналася про заслання до Сибіру рідної тітки за революційну діяльність.
У 1880 році разом з сім’ю поетеса переїхала до Луцька, де взимку сильно застудилася і з того часу тяжка хвороба стала постійною супутницею Лариси. Пізніше у 1883 році лікарі діагностували туберкульоз кісток. Після успішної операції стан дівчини покращився.
Починаючи з 1884 року активно почала писати вірші («Конвалія», «Сафо», «Літо краснеє минуло» та ін.) і публікувати їх у часопису «Зоря». Саме цього року з’являється творчий псевдонім «Леся Українка».
Вимушені потребою лікування подорожі до Німеччини, Австро-Угорщини, Італії, Єгипту, кількаразові перебування на Кавказі, в Криму, збагатили враження та сприяли розширенню кругозору письменниці. Побувавши в 1891 році в Галичині, а пізніше й на Буковині, Леся познайомилася з багатьма визначними діячами Західної України: І.Франком, М.Павликом, О.Кобилянською, В.Стефаником та іншими. Значне враження на формування світогляду Л.Косач мало перебування в Софії у дядька М.Драгоманова.
У 1907 році поетеса переїздить до Києва. Цього ж року оформлює шлюб з Климентом Квіткою і оселяється на вулиці Великій Підвальний (нині вулиця Ярославів Вал). Пізніше переїздить до Криму, де її чоловіку запропонували роботу в суді.
Останні роки життя Лариси пройшли в постійних подорожах на лікування до Єгипту й Кавказу. Тут вона працювала над зібранням фольклору, інтенсивно опрацьовувала попередні свої твори. Але з кожним днем стан Лесі Українки погіршувався.
1 серпня 1913 року в Сурамі (Грузія) у віці 42 років поетеса покинула цей світ. Похована на Байковому кладовищі в Києві.
Леся Українка досягла значних літературних результатів у поезії, драматургії та прозі. Винятково велике значення її творчості в історії української літератури полягає в тому, що вона збагатила українську поезію новими темами й мотивами: досконало володіючи катренами й октавами, сонетами і оригінальними строфічними будовами, використовуючи гекзаметр, верлібр, п'ятистоповий вірш, вона збагатила строфіку, ритміку й метрику української поезії. Життю й творчості поетеси присвячено художній фільм «Іду до тебе» (1972, режисер – М.Мащенко, сценарій – І.Драч), науково-популярні картини «Леся Українка» (1957, 1969, 1971). Найвідоміші екранізації її творів – «Лісова пісня» (1961, режисер – В.Івченко), «Лісова пісня. Мавка» (1980, режисер – Ю.Іллєнко), «Спокуса Донжуана» (1985, режисер – В.Левін), «Оргія» (1991).
З 2004 року встановлено Премію Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва, яка присуджується щороку за твори, що сприяють вихованню підростаючого покоління, духовної єдності українського суспільства та здобули широке громадське визнання.
Україна дбає про вагомий внесок Лесі Українки в українську літературу. Її іменем названо бульвар, площа, театр і центральну публічну бібліотеку для дорослих в місті Києві. На Волині в Луцьку ім’я поетеси носить вулиця, парк, університет і музей археології. У Львові на честь Лесі Українки названо центральну бібліотеку. Життєвий та творчий шлях українського митця вивчає однойменний Науково-дослідний інститут. Музеї функціонують в Києві, Ялті, Сурамі (Грузія), Новограді-Волинському (Житомирська область). Пам’ятники встановлено в столицях України і Канади, містах Луцьку й Балаклаві (Крим), Телаві (Грузія). Пам’ятні дошки – в Берліні та Відні.

27.10.2011
Щодо відзначення 67-ї річниці визволення України від фашистських загарбників


28 жовтня 2011 року Україна відзначатиме 67-му річницю визволення від фашистських загарбників.
У зв’язку із зазначеною подією Кабінетом Міністрів України ухвалено розпорядження від 05 жовтня 2011 року №939-р «Про заходи щодо підготовки та відзначення у 2011 році 67-ї річниці визволення України від фашистських загарбників».
В цей день у мм. Києві, Сімферополі, Севастополі, обласних центрах, інших населених пунктах пройдуть урочисті заходи, зокрема святкові концерти і збори, покладення квітів до меморіалів та пам’ятників.
Планується організувати зустрічі керівників органів виконавчої влади з ветеранами війни, у тому числі особами, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, жертвами нацистських переслідувань, членами сімей загиблих.
Напередодні події, у військових навчальних закладах відбудуться науково-практичні конференції та семінари із запрошенням ветеранів війни. У загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих і позашкільних навчальних закладах будуть проведені тематичні уроки, лекції, бесіди з історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, екскурсії до музеїв, походи місцями бойової слави.
З боку місцевих органів державної влади передбачається відвідування ветеранів війни, що перебувають у госпіталях, лікарнях, інтернатних закладах системи соціального захисту. Також, заплановано проведення виставок творів мистецтва, фотографій та плакатів воєнних років, документів та архівних матеріалів у музеях, мемуарної та історичної літератури в бібліотеках, проведення творчих зустрічей, концертних програм з виконанням пісень воєнних часів. Буде організовано поїздки учасників Великої Вітчизняної війни місцями бойової слави по території України.
Міністерством охорони здоров’я України ведеться робота з щорічного медичного обстеження і диспансеризації ветеранів війни, їхньої госпіталізації в разі потреби в першочерговому порядку. Ветеранам надається право на першочергове безоплатне зубопротезування та одержання ними ліків за рецептами.
Проведено заходи щодо упорядкування та утримання в належному стані меморіалів, пам’ятників, братських могил та інших місць поховань загиблих захисників Вітчизни, меморіальних дошок, музеїв, кімнат бойової слави. Організовано несення почесної варти біля Вічного вогню у м. Києві, могил Невідомого солдата і Невідомого матроса в інших населених пунктах.
Постійно вживаються заходи для забезпечення житловою площею ветеранів війни, які потребують поліпшення житлових умов, проведення ремонту їх житлових будинків і квартир, виділення ветеранам війни твердого палива та скрапленого газу.

   ::Бібліографія
::Кубань-Украина::

Библиография работ Евгения Дмитриевича Фелицына (1848-1904)/Сост. Г.Г.Мошкович.

Библиография работ Иосифа Викентьевича Бентковского (1812-1890)/Сост. В.В.Госданкер.

Известия общества любителей изучения Кубанской области (ОЛИКО)

Работы Фёдора Андреевича Щербины (1849-1936), изданные в дореволюционный период

Работы Прокофия Петровича Короленко (1834-1913), изданные в дореволюционный период

Труды Кубанского областного статистического комитета, 1873-1916.
Библиографический указатель /Сост. О.А.Репина, под ред. А.И.Слуцкого/. Краснодар, 1989.


   © Кубань-Україна 2006-2013 рр. Головна | Про нас | Контакти | Русский